Якість життя людини є у прямій залежності від рівня використання наукових здобутків.

                                                                                      Л.Л.Маліновська

Шляхи підвищення ефективності фізичної освіти в інтересах сталого розвитку

Прагнення людини пізнавати навколишній світ викликане не лише природною цікавістю, а й потребою забезпечити собі необхідні умови для життя. Якість життя людини є у прямій залежності від рівня використання наукових здобутків. Серед фундаментальних наук особливу роль відіграє така інтелектуальна діяльність людини, як математика, зі своєю універсальною та всеохопною силою, і фізика, яка, починаючи з ХVII століття, а повною мірою у ХІХ-ХХІ століттях, продемонструвала свою приголомшливу роль у радикальній зміні життя людства, коли на успіхах фізичної науки лідери держав приймали політичні рішення.

 Погіршення якості викладання фізики та математики в середній і вищій школах, скорочення і навіть зникнення курсу фундаментальної фізики у технічних університетах значною мірою призвели до втрати суспільного престижу цих основоположних наук. Це може мати згубні наслідки для інноваційного розвитку країни, врешті-решт і для національної безпеки України.

Шляхи підвищення ефективності фізичної освіти в умовах сьогодення та поглядом у XXI століття. Шкільні відносини як губка втягують в себе те, що відбувається навколо. А навколо нас багато такого, що не підлягає законам здорового глузду. Нелогічним є те, що зі зростанням ролі предметів природничо-математичного циклу у житті всього світу, інтерес до цих дисциплін в нашій країні неухильно падає. Народження незалежної держави України та розвиток нового суспільно-політичного ладу в ній змістило центр ваги в навчальних планах Міністерства Освіти від природничо-математичних дисциплін до гуманітарно-економічних. Але ніякі мільярди доларів в банках не вбережуть людство від природних катаклізмів, якщо серед лідерів держав і світу не буде людей з фізичним мисленням, здатних зважати на поради науковців природничо-математичних дисциплін. Становище, в якому опинилася шкільна фізика та місце, яке їй відведене навчальним планом школи МО України, “Державним стандартом загальної середньої освіти в Україні” (13,7% годин від загального навантаження школи відведено сумарно на вивчення фізики, хімії, біології, географії, астрономії; на математику – 16%, на гуманітарні дисципліни – 47,5%). Все це породжує питання – як в таких умовах показати учневі наукову картину світу, сформувати практичні навички в роботі з технічними пристроями ,тобто як підготувати до реального життя? Отож, знову стоять перед нами такі набридлі питання “хто винен?” та “що робити?”. “Кожен з вас хоче стати космонавтом ,пілотом ,моряком ,вченим ,винахідником ,але це неможливо без знання фізики ,хімії ,математики …”. Такі слова зустрічались дуже часто. А хто хоче стати космонавтом чи вченим сьогодні?! Ніхто?! Звичайно, адже це суперечить здоровому глузду, а юнь нині прагматична, бо в часи нестачі та невдач романтикам вижити ой як не просто! Саме тому так впав престиж математично-природничих наук. І чим більше він падає, тим гострішою є потреба в титанах та геніях фізики , хімії, біології, математики. Про проблеми шкільного уроку завжди сперечаються. Головна задача школи бачиться сьогодні в її переорієнтації на розвиток здібностей і творчості дітей ,суттєве підвищення інтелекту і загальної самосвідомості. Основною стає не система славнозвісних знань ,вмінь і навичок , а учень з його інтересами , нахилами ,здібностями. Тому весь процес навчання повинен бути організований так , щоб він мав характер досягнення дитиною мети , яку вона сама собі ставить ,- тоді і процес навчання буде благодійно впливати на весь його духовний розвиток , розвиток індивідуальності, самостійності, творчості. Але невже нічого не залежить від нас, вчителів? Дуже мало, скаже дехто. На мою думку почати потрібно з початку. Класифікація методів та прийомів навчання характеризують діяльність вчителя, учнів, але не характеризують особистість учня. Тому пропоную поряд з класною класифікацією методів навчання ввести ще одну: класифікацію, яка характеризуватиме самого учня, а на основі цього визначити методи та прийоми, які для даної дитини будуть найбільш дієво стимулювати пізнавальний інтерес. За стилем мислення учні діляться на тих, хто має математичний стиль мислення та тих, кому притаманний гуманітарний склад мислення. Для дітей групи з гуманітарним стилем мислення найбільшу дію має гуманітарізація навчального процесу. Гуманітаризувати матеріал – це означає поставити в основу науки не формулу, а думку і, при необхідності оздобити матеріал цікавими дрібницями. Для дітей з високим рівнем знань важливим є поглиблення міжпредметних зв’язків. Привертання мимовільної уваги є найбільш ефективним для учнів з низьким рівнем знань. Тут треба звернути увагу на доступність викладання. Найбільш важливо зацікавити тих, хто має високий рівень знань та володіє математичним стилем мислення, адже саме вони є майбутніми “Платонами” та “Ньютонами”. Для таких учнів необхідно показати незавершеність природничих наук та той вклад, який можуть вони самі внести в науку, її теорію та практичне застосування. Треба довести своїм вихованцям, що наука про природу – наука молодих. Однією з педагогічних технологій, що дає можливість всебічно зацікавити учня щодо вивчення будь-якого предмета є так зване розвиваюче навчання, сталий розвиток. Основним завданням розвиваючого навчання являється формування у учнів активного, самостійного, творчого мислення. Це різні рівні мислення. Активне мислення може і не бути самостійним. Самостійне - це не завжди творче. Творче ж мислення обов'язково буде і активним, і самостійним. Для розвитку творчого мислення слід найчастіше ставити учнів в проблемну ситуацію, в якій вимагалось би від них дослідницького розуміння: необхідно так організувати заняття, щоб в учнів виникали не тільки проблемні питання, але й прагнення їх самостійно розв'язувати. Творче мислення - основний компонент в побудові дослідницького розуміння, коли учень сам відкриває, сам знаходить невідомий йому до цього часу шлях до відповіді, сам здобуває інформацію, використовуючи ІКТ до розв'язання проблеми. У проблемному навчанні виділяють два взаємопов'язані елементи: проблемного викладання (діяльність учителя) і проблемного учіння (діяльність учнів). Проблемне викладання полягає в тому, що вчитель систематично створює проблемні ситуації й організовує навчально-пізнавальну діяльність учнів для їх розв'язку.

Вивчення математики та фізики у сучасних умовах є важливою складовою освітньої підготовки молодої людини, частиною загальнолюдської культури.

Посилення уваги суспільства до шкільної фізико-математичної освіти виявляється у:

 -розумінні необхідності фізико-математичної освіти для всіх учнів;

- прагненні включити загальноосвітні курси математики та фізики до навчальних планів всіх рівнів освіти;

 -диференціації фізико-математичної підготовки учнів старшої школи (тепер 10-11 класи, з 2010 року - 10-12 класи);

-розвиток інформаційної культури особистості, основ критичного мислення та медіа грамотності;

-формування культури здоров’я та культури молодого покоління на засадах розуміння єдності природи та людини, залежності здоров’я людини від стану довкілля;

-засвоєння учнями знань щодо стану довкілля, органічної єдності людини та природи, заходів зі збереження цілісності природних екосистем, шляхів виходу з екологічної кризи;

-засвоєння учнями знань про історію виникнення та сутність концепції сталого розвитку, підвищення обізнаності молоді щодо розуміння значення сталості як основи збереження довкілля та умов життя людини;

-привчання дітей до відкритого й вільного вияву своїх думок на основі реалізації ідей педагогіки співробітництва, розвиток навичок аргументування своєї думки.

Список використаних джерел

1.     «Джерело», ДОІППО. Методичні рекомендації. «Концептуальні засади випереджаючої освіти для сталого розвитку».

2.     Реферат «Шляхи підвищення ефективності фізичної освіти».

3.     Доповідь Міністра освіти « Сучасна фізикоматематична освіта і наука: тенденції та перспективи» 30 жовтня 2008 року м. Київ.